ІНСТИНКТ І КУЛЬТУРА

Влада над природою, науково-технічний прогрес, побутовий порядок та чистоплотність, релігійні системи, наукова та художня діяльність, соціальні відносини, індивідуальна свобода і, т.п., з одного боку, є благом культури, яким було заміщено архаїчні потреби, а з другого, – джерело невротизації сучасної людини. Тому, щасливим є дикун, який не придумав культуру як соціальне обмеження та вантаж. При цьому, відмова людини від реалізації інстинктивних імпульсів є сходинкою в культурному розвитку цивілізації.

Внаслідок прогресу культури людина замінює природні можливості благополуччя на надійність та знижену пристрасність (емоційність). Вимоги культури, щодо обмеження лібідо призводять до значного напруження та внутрішньо-психічного протиріччя. Результатом цього є суб’єктивне переживання людиною відчуття «задоволення – не задоволення».

З. Фрейд здійснив спробу пошуку оптимального, культурного перетворення архаїчної інстинктивної енергії людини в сучасному соціокультурному просторі. Один із механізмів захисту, відкритих Фрейдом, сублімація, є такою, що сприяє трансформації інстинктивної сексуальної енергії в соціально прийнятні форми поведінки. Отже, він надав «легальний» канал для вирішення протиріч природного та соціального.

Наталя Сивопляс