ІДЕАЛЬНІ ПОТРЕБИ

Ідеальні потреби розглядаються в психофізіології як біологічно зумовлена основа розвитку індивіда.

До цієї групи належать:

1) потреба в новизні;

2) потреба в компетентності;

3) потреба в подоланні труднощів.

Потреба в новизні

лежить в основі орієнтувально-дослідницької діяльності індивіда та забезпечує йому можливість активного пізнання навколишнього світу.

З актуалізацією цієї потреби пов’язані дві групи чинників: дефіцит активації, який спонукає до пошуку нових стимулів (складних і мінливих), та дефіцит інформації, який змушує шукати шляхи зменшення невизначеності.

Під час опису сфери потреб людини іноді як окремий вид потреби виділяють інформаційну потребу, яка являє собою не «сенсорний голод» як такий, а потребу в різноманітній стимуляції. Незадоволення інформаційної потреби може призвести до порушень не лише психічної рівноваги людини, а й життєдіяльності її організму.

Так, наприклад, в експериментах із повної сенсорної ізоляції здорову людину занурюють у спеціальну ванну, яка дає змогу практично повністю ізолювати її від сенсорних подразників різних модальностей (слухових, зорових, тактильних тощо).

Через певний час (індивідуальний для кожної людини) учасники експерименту починають відчувати психічний дискомфорт (втрату відчуття власного тіла, галюцинації, нічні жахіття), який може призвести до нервового зриву.

Проста монотонна стимуляція рецепторів (наприклад, монотонний звук) лише на короткий час покращує стан. Однак якщо ті самі стимули подавати не ритмічно, а у випадковому порядку, самопочуття людини покращується. За незмінності параметрів стимулу з’являється елемент невизначеності, а разом із ним — можливість прогнозування, що несе певний сенс або інформацію. Це сприяє нормалізації психічного стану людини.

Таким чином, інформаційна потреба, хоча й належить до ідеальних потреб, для людини має вітальне, тобто життєво важливе значення.

Однією з природних передумов навчання є

потреба в компетентності.

Вона проявляється у прагненні повторювати одну й ту саму дію до досягнення повного успіху в її виконанні та спостерігається в поведінці маленьких дітей.

Адаптивний сенс цієї потреби очевидний: її задоволення створює основу для опанування інструментальних навичок, тобто основу для навчання в найширшому розумінні цього слова.

Потреба в подоланні

(«рефлекс свободи», за визначенням І. П. Павлова) виникає за наявності реальної перешкоди й зумовлена прагненням людини подолати цю перешкоду.

З погляду еволюційної фізіології, перелічені соціальні та ідеальні потреби мають бути представлені й у мотиваційно-потребовій сфері людини. У процесі індивідуального розвитку базові потреби соціалізуються, включаються в особистісний контекст і набувають якісно нового змісту, перетворюючись на мотиви діяльності.

Наталія Сивопляс