РОЛЬ ЖІНОЧОЇ СЕКСУАЛЬНОСТІ В ЕВОЛЮЦІЇ ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ

В етологічному підході (Л. Берковіц, К. Лоренц, А. Протопопов) жіноча стать відноситься до консервативної підсистеми, тобто системи збереження. Від жіночих осіб у біологічному світі залежить зниження або підвищення онтогенетичної пластичності (адаптивності). Значною частиною психофізіологічного здоров'я є сексуальна задоволеність жінки, що сприяє створенню внутрішнього стану балансу й комфорту, гармонійної атмосфери в родині та, як результат, високо адаптивного потомства.

Розвиток сексуальності жінки детерміновано еволюційно-біологічними процесами. Статева поведінка мавп і людини має поєднання в таких пунктах як: «...вибір партнера, наявність оргазму в самців і самок, опосередкування статевої поведінки соціальними факторами, соціо-сексуальне навчання, а також деякі форми патологій та порушень статевої активності». Як пише М.Л. Бутовська: «...розмаїтість моделей спарювання, відзначена у мавп, є важливою еволюційною зміною, що спричинило цілий ряд інших перетворень. Незалежність спарювання від статевих циклів самок призвела до часткового відходу статевої поведінки від репродуктивної функції. Важливий результат цього процесу – розвиток сексуальності у філогенезі приматів».

Таким чином, еволюція сексуальності жінки зіграла велику роль в «удосконаленні взаємин між особами різної статі, що сприяло закріпленню стійких парних зв'язків і формуванню родини». Отже, жіноча сексуальність є інстинктивною складовою організму, а статевий акт з метою насолоди (не для репродуктивної функції) – природним інструментом взаємодії між партнерами. Сексуальність тісно пов’язується з емоційним задоволенням. «Враховуючи високе еволюційне значення жінки (стать, яка здійснює вибір партнера, докладає більше зусиль для продовження роду, і т.п.) її емоційний стан набуває надмірної цінності для еволюційного фону».

Наталя Сивопляс