ПРО ДИТЯЧУ СЕКСУАЛЬНІСТЬ

Оновлено: 18 жовт.

Сексуальність дитини — поняття, яке охоплює широкий спектр стосунків: ставлення матері до самої себе, ставлення матері до дитини, ставлення дитини до власного тіла і, звісно, ставлення до тілесності матері та батька.
Чуттєве ставлення матері до тіла дитини дає їй відчуття власної цінності та значущості, допомагає усвідомлювати свої відчуття в категоріях «приємно — неприємно», «подобається — не подобається».
Це закладає основу для розрізнення власних почуттів і відчуттів та, як наслідок, свободи розпоряджатися власним тілом, а також здатності в майбутньому говорити іншим людям (майбутньому партнеру): «можна», «не можна», «приємно», «неприємно», «ні», «так».
Від самого народження — це дотики, погладжування, увага до тіла дитини, чутливий догляд за інтимними частинами її тіла.
Надалі — поступове надання інформації, якої дитина потребує відповідно до свого віку, у доступній для неї формі.
Дорослому важливо не лякатися, коли дитина запитує, звідки беруться діти, що таке оргазм, чим відрізняється хлопчик від дівчинки або чому в неї немає такого «відростка», як у хлопчика, тощо...
Ці запитання не означають, що дитина потребує детального пояснення статевого акту на дорослому рівні. Це сигнал про її зацікавленість тим, як влаштоване людське тіло та які існують відмінності між людьми. Так само як хлопчик цікавиться деталями нової машинки, коли розбирає її на запчастини.
Дорослі допускають подібну цікавість у дитячих іграх, але не завжди приймають прямі запитання, що стосуються будови тіла та його реакцій.
У питаннях дитячої сексуальності дорослому необхідно допомагати дитині регулювати її сексуальний інтерес. Не перетворювати цю тему на табу, не приховувати правду за вигадками на кшталт «тебе знайшли в капусті».
А дозволити дитячому пізнанню себе та інших відбуватися через природні імпульси. І йдеться не про вседозволеність, а про дозоване надання інформації, якої дитина потребує на кожному віковому етапі.
Труднощі з природними проявами дитини виникають там, де присутні страхи та неврози батьків, де прояви інстинктів перериваються й маскуються, а не регулюються.
Наталія Сивопляс




Коментарі