ВТРАТА ЯК ЕКЗИСТЕНЦІЙНА ЗУСТРІЧ (частина друга)

І все на світі треба пережити,

І кожен фініш – це, по суті, старт

Ліна Костенко

Розглянемо деякі ідеї екзистенційної психотерапії.

По-перше, теза І. Ялома про те, що «хоча реальність смерті руйнує нас фізично, ідея смерті може врятувати», є ефективно діючим засобом в психотерапії, тобто усвідомлення смерті сповнює мудрістю та збагачує життя.

По-друге, дієвим є залучення всіх зазначених даностей: прийняття екзистенційної Ізоляції як те, що вже є досвід рухатися в самотності народження; Відповідальність як усвідомлення власного авторства та Свобода вибору наступної дії; аналіз життя в широкому спектрі від Безглуздя до Сенсу Буття.

На наш погляд,у сучасних психотерапевтичних стратегіях цінним буде поєднання екзистенційних даностей із фундаментальними мотиваціями. Таке сполучення розгортає бачення динаміки когнітивно-емоційного сприйняття при переживанні смерті близької людини. Цей аспект розкриємо далі.

Необхідно зазначити, що кожна екзистенційна даність володіє відносно самостійною динамікою в розвитку та зміні емоційного ставлення. Але все ж таки зовсім виокремлено розглядати кожну даність не можна, оскільки між ними існує перехресний взаємозв’язок.

У якості тлумачення змісту таблиці наведемо приклади з психотерапевтичної роботи. Клієнтка похилого віку після втрати доньки говорить: «Що тепер робити самій, і навіщо тепер все те, що ми побудували (мається на увазі майно)?». Жінка відчуває самотність через покинутість донькою та стикається з відчаєм про сенс свого буття.

Екзистенційні даності

СМЕРТЬ

ФМ1: співвіднесення зі світом як онтологічна опора екзистенції

(Чи можу бути саме в цих умовах та з власними можливостями?)

• Страх

• Безсилля

• Тривога

• Провина

• Безвихідь

ФМ2: співвіднесення з життям як основа цінності

(Я живий, але чи подобається мені жити?)

• Страх

• Злість

• Прийняття

• Розчарування

ФМ3: Зустріч як джерело автентичності

(Я є, але чи маю право Бути таким?)

• Прийняття

• Смуток

• Сум

• Зрілість

ФМ4: сенс як перспектива дії

(Я є, але чи добре це?)

• Сум

• Перспектива бажання

СВОБОДА

ФМ1: співвіднесення зі світом як онтологічна опора екзистенції

(Чи можу бути саме в цих умовах та з власними можливостями?)

• Жах

• Інтерес

• Довіра

ФМ2: співвіднесення з життям як основа цінності

(Я живий, але чи подобається мені жити?)

• Страх

• Відповідальність

• Інтерес

• Тривога

ФМ3: Зустріч як джерело автентичності

(Я є, але чи маю право Бути таким?)

• Тривога

• Повага

• Справжність

• Гідність

• Радість

ФМ4: сенс як перспектива дії

(Я є, але чи добре це?)

• Натхнення

• Гідність

• Реалізація потенціалу

• Задоволення

• Радість

ІЗОЛЯЦІЯ

ФМ1: співвіднесення зі світом як онтологічна опора екзистенції

(Чи можу бути саме в цих умовах та з власними можливостями?)

• Жах

• Самотність

• Тривога

• Злість

ФМ2: співвіднесення з життям як основа цінності

(Я живий, але чи подобається мені жити?)

• Сум

• Інтимність

• Близькість

• Відкритість

ФМ3: Зустріч як джерело автентичності

(Я є, але чи маю право Бути таким?)

• Унікальність

• Близькість

• Сум

ФМ4: сенс як перспектива дії

(Я є, але чи добре це?)

• Сповненість

• Радість контактів

• Задоволення

БЕЗГЛУЗДЯ

ФМ1: співвіднесення зі світом як онтологічна опора екзистенції

(Чи можу бути саме в цих умовах та з власними можливостями?)

• Відчай

• Надія

ФМ2: співвіднесення з життям як основа цінності

(Я живий, але чи подобається мені жити?)

• Надія

• Бажання

• Інтерес

• Відкритість

ФМ3: Зустріч як джерело автентичності

(Я є, але чи маю право Бути таким?)

• Тривога

• Інтерес

• Прийняття рішення

• Гордість

ФМ4: сенс як перспектива дії

(Я є, але чи добре це?)

• Конкретний змістовний контекст сенсу

• Щастя

• Задоволення

• Сповненість

Молода жінка висловлюється про втрату матері: «Навіщо було потрібно закінчувати інститут, будувати дім?». Тобто зі смертю близької людини нівелюється сенс власного життя. Інший приклад при втраті матері: «Страшно повторити таку ж саму смерть на самоті, як мати. Чи зможу я старіти по-іншому, не так, як вона?» – передає яскраве сполучення страху власної смерті та тривоги повторення ізоляції.

У психологічній відданості померлій людині також поєднуються даності. «Я більше не хочу виходити заміж, ніхто, крім нього, мені не буде таким чоловіком. Ще й любити, а тоді знов прощання – це зовсім неможливо. Краще з моїм чоловіком вже там зустрінемося (на небі)».

Така позиція міцно підтримана когнітивними твердженнями про те, що дійсно таким самим чоловіком ніхто не зможе бути, і жінка ізолюється та обмежує власну свободу в тому, щоб знову переживати почуття любові, щастя, радості. На емоційному рівні страх повторної зустрічі з почуттями відчаю, безсилля через можливу втрату робить безглуздим стосунки з іншими чоловіками. У випадку з цією жінкою їй допомагала віра в небесну зустріч душ, тому й відповідальність вона перенесла в містичну площину.

Отже, з практичних фрагментів видно, що екзистенційна даність не проявляється одна, а декілька діють водночас, тому вони є в постійній перехресній взаємодії. Їх відмінність проявляється в актуальності кожної, на даний конкретний момент часу, та інтенсивності проживання почуттів, у різній емоційній фіксованості суб’єкта. В останньому прикладі задіяні всі даності в достатньо короткому висловлюванні. Причому, втрата чоловіка відбулася понад 30 років тому, і четверта фундаментальна мотивація ґрунтовно наповнена. А саме: прийняттям та смиренністю з феноменом смерті, рішенням дочекатися зустрічі душ (хоча й за допомогою містичної свідомості), реалізованістю в соціальних контактах та частковою переорієнтацією змістовного контексту (праця для задоволення, онуки, піклування про стан фізичного здоров’я).

Таким чином, з вищезазначених прикладів бачимо, що жодну даність не можна обійти. Питання до психологічної унікальності кожної особистості в тому, у який спосіб, з якою швидкістю та які акценти будуть розставлені в свідомих та несвідомих пріоритетах. Які емоційно-когнітивні рішення приймуться для виходу з надважких переживань при втраті і чого це буде вартувати? Відповідь у неповторному та індивідуальному досвіді психічного життя кожної людини. Тому психотерапевтична робота з переживаннями втрати має бути не заангажована навіть попередньо викладеним матеріалом.

Динаміку емоційного ставлення проілюстровано за кожною даністю, від першої фундаментальної мотивації до останньої. Фундаментальні мотивації відображають психоемоційні зміни в часовому просторі людини. Головним новоутворенням на кожному етапі фундаментальних мотивацій буде трансформація почуттів: через Зустріч та проживання болючого безсилля до перспективи бажання, від жаху свободи до натхнення і гідності, від самотності до задоволення і через відчай до сенсу в індивідуальному змістовному контексті.

Екзистенційні даності мають природу статичної міцності, яка залишається незмінною в багатовіковій історії людства. Статика даностей та динаміка фундаментальних мотивацій знаходяться в стані комплементарної взаємодії. Індивідуальна свідомість має здатність змінювати їх суб’єктивне сприйняття залежно від того, чи виконуються передумови фундаментальних мотивацій.

Повнота й істинність проживання екзистенційних даностей не обходиться без дії логіко-розумової структури та чуттєво-експресивного відреагування. Втрата близького як травматична подія вражає всі фундаментальні мотивації буття і зіштовхує з даностями.

Фундаментальні мотивації розкривають складові сповненої екзистенції людини та несуть в собі структурно-будівний психотерапевтичний вплив.

Наталя Сивопляс.

Література

Лэнгле A. Person. Экзистенциально-аналитическая теория личности / А. Лэнгле. – М.: Генезис, 2005. – 159с.

Лэнгле А. Экзистенциальный анализ найти согласие с жизнью / А. Лэнгле // Московский психотерапевтический журнал. – 2001. – № 1. – С. 5-23.

Лэнгле А. Эмоции и экзистенция / А. Лэнгле. – Харьков : Гуманитарный Центр, 2007. – 349с.

Ялом И. Экзистенциальная психотерапия / И. Ялом. – М.: Независимая фирма «Класс», 1999. – 576с.